Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Пошук

Друзі сайту

Наше опитування

Новини яких регіонів Ви хотіли б бачити на порталі?
Всього відповідей: 53

Статистика

ЛІТ.еРа

Наша ЛІТ.еРа тура

Головна » Статті » Проза Анюти Янголя

Вічність
Вона йшла не спиняючись повз ті шматки людського тіла, що обов’язково мали її спинити, бо спиняли усіх – когось на початку шляху, декого трохи далі, а когось вже біля кінця...
Вони дивились на неї залишками по мертвому живими очима, і благали залишитись, кожна манюсінька червона жилка, з якої невпинно у безкінечності часу текла кров... Губи, на брудному від крові чорному ґрунті, промовляли до її серця, і благали залишитись, по німому – голосно, по дурному – мертво... Усе жило, жило своїм життям...рухалось, благало, молилось, раділо горю...
Це було нестерпно боляче знати, що усе це буде з ними завжди, ні – вічно...вічне страждання без краю... І закрити очі було не можливо...і звикнути також... Бо все було по однаковому різним і не стерпним... Кожне зелене око відрізнялося від іншого зеленого ока, наприклад – черв’ячком який виїдає око від середини і до кінця по колу, завжди по колу...і поки він дійде до кінця серединка вже заростає, і все починається спочатку... А на сусідньому оці, кольору весняного неба, мурашка постійно натикається на шмат нігтя, на якому колись було намальовано троянди, червоні на білому... Очі притягували найбільше...
Можливо тому що вона бачила усе це очима? Бо вона стала тоді самими очима, її душа вся була поглинута – очима...
Інколи коли свідомість поверталась вона намагалась визначити час...та це було неможливо... Скільки пройшло? Година чи день? Може хвилина, така манюсінька та непомітна? Вона знала, що від початку до кінця – шість днів, шість годин, шість хвилин... Та, що це знання коли відбувається суцільне не сприйняття часу...
Хотілось впасти і померти...вічності більше не хотілося...бо вона може бути ТАКОЮ... Чимось зарадити...допомогти... Та спинятись не можна інакше кінець, або ні, початок, нового життя...ось такого життя...
Категорія: Проза Анюти Янголя | Додав: shumacher (23.09.2007) | Автор: Анюта-Янгол
Переглядів: 858 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.5/2 |
Всього коментарів: 1
28.10.2007
1. Сергійко Криниця (Криниця)
Прочитав.
В екстазі.
замислився,
і посміхнувся.
дякую за бачення...
good

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]