Я чую марш весільний Мендельсона, І бачу вивіску на ресторані « Барселона». Наречена з грацією йде, Й усіх вражає її декольте. А наречений, неначе принц прекрасний, Крокує збоку, а я стою нещасний, Бо сам сьогодні на забаві цій, Що душу солодить, як присмак спецій. « Живіть щасливо! Гірко»- кричу я. Й продовжую рахувати аж до ста.