Наша ЛІТ.еРа тура

Вже квіти кажуть - прощавай!

Й бутони нахиляють нижче;

І знову - не побачиш більше

Її обличчя й рідний край.

Кохана, ну то що ж! То що ж!

Я бачив їх і бачив грунт,

Й труни своєї ближчий крок

Як пестощі нові зустріну.

Й тому, що я вже зрозумів

Життя, й, всміхаючися, повз пройшов, -

Я кажу іфчно, кожну мить:

"Що втратив - тут же і знайшов!.."

Чи не все рівно - прийде другий,

Печалі того, що пішов,

Він вже у пісні подарує

Тій, що ти кинув вже на скон.

І, пісні вторячи в тиші,

Кохана, з иншим любим вже,

Сумуючи за тим колишнім

По-доброму згада мене.

Переклад поезії Сєргєя Єсєніна