Наша ЛІТ.еРа тура

Нехай ти випита чужим,

Мені ж лишились, ще лишились

Твого волосся скляний дим

І очи, осінню що вкрились.

О, вік осінній! Він мені

Дорожчим є від юни й літа.

Ти вже подобаєшся більш

Поету, що не творить міта.

Я серцем зовсим не брешу,

Й тому на звинувачень хамство

Я беззворушно прокажу,

Що я прощаюсь з хуліганством.

Шибайголовство відкладу

І непокорну ту відвагу.

Вже серце випило нову,

Що кров тверезить мені брагу.

Й мені в віконце стукотить

Вже вересня червона гілка,

Щоб я готовий був зустріть

Той звук, що дасть його сопілка.

Тепер багато з чим мирюсь

Без самозмушення чи втрати.

Вже инша є для мене Русь,

Вже инший цвинтар, инші ати.

Прозоро дивлюся довкруг

І бачу скрізь: чи тут, чи десь там,

Що ти одна, сестра і друг,

Супутник вічний для поета.

Що я тобі одній і міг,

В стабільности, та не у п'янстві,

Співати ввечері шляхів -

"Нема потреби в хуліганстві!.."

Переклад поезії Сєргєя Єсєніна