Знову те Левандівське вікно. Я до нього спиною сиджу. Вчу японську.2.37. Різькі гальма і удар. Я виглядаю - дві автівки за деревами цілуються. Я закурив. Хвилинна тиша. Ґвалт. Крики. Матюки. Розбір польотів. Мамо, завтра ти до мене прилетиш. Я докурив. 3.07. За півгодини на ґвалт приїхала „швидка". Я далі вчу японську. „Швидка" не від'їжджає. Я другу закурив і п'ю каву у вікні левандівському. Плачуть жінка Й чоловік. У „швидкій" сенсу нема. Труп. Смерть літає над нами. Мамо, завтра ти до мене прилетиш... Сумна аналоґія... Приїхала „пожежна"... Мені боляче. Чиясь душа на небо відлетіла. Мамо, завтра ти до мене прилетиш... Я плачу...
|