Наша ЛІТ.еРа тура

В моєму серці біль – можливо, так і треба?

В моєму серці – недовершеність вершин.

Можливо, все життя – лише поема;

Можливо, голос твій – то клавесин?

У небі – знову ясно сяють зорі,

А у кімнаті стелю стелить дим...

Мої думки для тебе є прозорі,

Та я із ними залишаюся одним...

Ти кажеш – в твоїм серці жиє інший,

Ти кажеш, ніби він там назавжди...

Тож я топлю свою печаль цим віршем...

Але без тебе жить як? – поясни!..

Ти кажеш – не в мені причина стала,

А я уже не вірю цим словам!

До того цілу купу розваг мала,

І маєш їх тепер уже по нам...

А я баную, я все гореплачу,

Я все ридаю і кричу богам,

Щоб волю свою звершили ледачу,

Щоб знов упав я ко твоім ноґам!..

Все крутить, віє, рве ми хуртовина

В душі моїй. Ах, люті небеса!

У чому полягла моя провина?

Чому не чую з неба голоса?

Скажіть, о не мовчіть, ви бач’те – плачу!

Ридаю, а не сплю я по ночах!

Невже нічого, сонце, я не значу?

Невже?.. Мене оповиває страх...