Категорії каталога
Пошук
Наше опитування
Статистика
ЛІТ.еРа
Наша ЛІТ.еРа тура
| Головна » Статті » Проза Ілька Біленко-Шумахєра |
Нариси про Львів „Місто не-левів”, Частина IV „Політика”
От й закінчились вибори, й я можу зі спокійною душею без побоювань бути звинуваченим у чорному чи білому PR’і повідати свої спостереження щодо специфіки львівської політики, життя львівських орґанізацій політичних партій. Мабуть, багато хто з вас може подумати відразу – „Зара’ буде розказувати про львівський КУН чи „Свободу”, звеличуватиме їх, обов’язково обісре ПРУ та Вітренко...” etc. А от й ні! На мій сором я, будучи членом Конгресу Українських Націоналістів, про львівську орґанізацію КУНу не знаю нічого! Я, в принципі, досі продовжую працювати для ХОО КУНу, а от у офісі львівського за все своє членство не був жодного разу.
Далі за списком – стосовно „Свободи”.
Позитиву, мабуть, про цю політичну партію розказати не можу. За час мого передвиборчого перебування у Львові й дослідження діяльности „Свободи” у Львові я радикально змінив свою думку з бажання голосувати за неї й цілковитої підтримки цієї сили до розчарування й очорнення її перед моїми друзями шляхом викривання її передвиборчих помилок та огріхів.
Прибувши у Львів, першою справою я направився до офісу „Свободи”, щоб ознайомитись з її роботою у Львові, навіть запропонувати допомогу в її популяризації в Херсоні (так як Конгрес участи у виборах не бере, досить можливим варіянтом могло бути залучення моїх хлопців у передвиборчу кампанію „Свободи”). Поспілкувавшись трохи зі свободівцями, я отримав перший дзвоник – у їх мові були присутні досить радикальні й неґативні відгуки стосовно Шевченка, Франка (досить подібні за ті, які п’яним мені висловлював голова херсонської „Просвіти” Олег Олексюк. Хто не знає цієї історії – пошукайте на сайті www.kherson-kongres.e-hosting.com.ua або www.kherson.org.ua мою статтю „День Незалежности чи День Алкоґолізму?..” До речі, за кілько днів після виходу цієї статті в світ Олег Олексюк прийшов у офіс херсонського Конгресу бити мені морду. Але я в той час був уже у Львові :) ). Я вирішив ще трохи почекати – що воно буде? Далі було „Віче” біля пам’ятника того ж Тараса Шевченка. На цьому „Віче-Марші” виступали такі особистости, як Сич, Іллєнко, Бенюк (зустріч останнього з херсонцями на минулих виборах, до речі, орґанізовував херсонський СУМ, членом якого на той час був й я. Ми залишились у повній сатисфакції від почутого). Але зі сцени вони несли таку маячню, що в мене сил та терпіння не стачило дочекатися до кінця „Віче-Маршу”. В кількох словах – мати, збезчещення Европи, заклики від’єднання Галичини, приниження Українців східної та Південної України. Такого плювка в обличчя я, херсонець – отже, то само „бидло з півдня”, - не очікував. По цьому я вирішив усіляко відмежуватись від цієї політичної сили й ніколи більше не сприймати її як хоча б патріотичну, не то, що націоналістичну. Хоча голос свій на виборах віддав саме „Свободі”, хай й ішов голосувати з твердим наміром підтримати Б’ЮТ. Вже у кабінці для голосування я вирішив востаннє порозкинути мізками – всі поголовно будуть голосувати за Б’ЮТ, НУ-НС та ПРУ. Віддай я голос за когось з них - їм то байдуже. „Свобода” – вони стовідсотково не проходять до парламенту. Але у очах наших громадян (ну, я маю в даному випадку південь і схід) – це націоналістична (дехто вважає, навіть, що нацистська) сила. Тут за неї проголосують одиниці, яких я навіть поименно можу назвати. На моїй дільниці (з минулих виборів знаю) вони не візьмуть нічого. Але ж треба показати цим малоросам, що тут є національно свідомі громадяни (байдуже, що „Свобода” навіть для мене ледь не ворожа орґанізація – вони ж того не знають)! От я й поставив галочку за „Свободу”. Таким чином, ніхто не втратив, але ніхто й не здобув.
Стосовно инших фіґурантів політичного Олімпу – далі коротко. Майбутній вчергове екс-прем’єр-міністр Віктор Янукович. Побоявся завчасно оголосити своїм виборцям, що приїжджає у Львів. Дізнався я, на приклад, про його візит наступного дня по його від’їзді. Цікаво, з ким Вітьок-проффесор тут зустрічався?..
Стосовно лідера Українських комуністів-нафталінників Пєті Симоненко – аналоґічна ситуяція. Якби я не змушений був звернутись до міліцейського патруля (я, здається, вже розповідав – 3 вересня в мене у маршрутному таксі викрали мобільний телефон), то я б й н дізнався, що до нас такі люди заїздили. Просто міліціянти якраз охороняли шлях прямування комуністичного кортежу.
Єдино, що мене бентежить – я нічого не чув про Вітренко! Люди добрі, як такє могло трапитись, що вона не побувала на Галичині, якій обіцяла надати автономію, й не заявила про це галичанам відкрито? Чи, може, вона тут була, просто конспірація у „конотопських” найкраща? Якщо хтось володіє такою інформацією – пишіть-дзвоніть, будемо раді! :)
На тому, напевно, наш сьогоднішній політичний оглядач будемо завершувати. Буде щось новенького – обов’язково повідаю!
До речі, всіх вітаю з відставкою одного з представників п’ятої колони Мороза! Viva Україна!
Щиро Ваш, Ілько.
| |
Категорія: Проза Ілька Біленко-Шумахєра | Додав: shumacher (28.10.2007)
| Автор: Ілько Біленко-Шумахєр  
| |
| Переглядів: 976 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 4.5/4 | |
| Всього коментарів: 2 | |||||||||||||
 Вси права застережено. При передруці посилання на сайт обов'язкове© 2024 |  | |||||||||||||
піймали ,що він бере взятку, його виводили на площу і привселюдно розстрілювали!!! 