Безліч людей зібралось, щоб попрощатись з Сергієм. Тут можна було зустріти молодиць у вишитих сорочках і зі слізьми на очах, і людей старшого покоління, які мовчки проходили по Вірменці. Тут,як і під час поховання , були львів"яни і гості міста з усієї України,які хотіли сказати декілька прощальних слів Людині з "великої літери".Невже "Кузя" не мав Божого благовоління,щоб пожити ще кілька років після перенесених страждань.Адже усім відомо,що незадовго до смерті відбулося покращення... Сергій кузьминський прожив цікаве і важке життя,хоча не нам про це говорити. Але у будь якому разі, він залишив значний слід,як в українській музиці,так і у серцях багатьох меломанів.


Я вважаю,що найкращим некрологом для Сергія буде згадка про його внесок в життя і творчість гурту " Брати Гадюкіних". І нехай кожен візьме в руки гітару, і зіграє хоч одну їхню пісню, прошепоче хоч одне поетичне творіння Сергія. Адже такі пісні як:"117-а стаття","Роксоляна","Мостиська" чи "Наркомани на городі" завжди будуть наспівувати все нові покоління любителів старенького хорошого рок-н-ролу...