Уже понад півсторіччя щороку 16 червня вулицями Дубліна натовп фанатів Джеймса Джойса повторює денний маршрут головного героя роману "Улісс" Леопольда Блума. Цю традицію дехто схильний провадити від ще давнішої події – знаменитої вилазки підпилого автора зі своїм так само нетверезим учнем Семюелем Беккетом 1930 року, коли ця парочка намагалася відшукати літературний Дублін у реальному Парижі. Як би там не було, а сьогодні цей звичай засвідчує, що книга успішно пережила всіх своїх критиків і остаточно переборола цензуру, а прогулянка з текстом у руках офіційно отримала назву "День Блума". 

Ідея вшановувати "ідеальний роман ХХ сторіччя" припала до душі не лише дублінцям. Звичайно, відтворення траєкторії руху Блума в инших містах щонайменше було б дивним, та прихильники "Улісса" проблэму вирішили нехитро – "День Блума" перетворився на фестиваль з ріжноманітними заходами, які, на відміну від туристичних стежин, від місця проведення не залежать. В Україні цю непересічну подію літературознавці іґнорують, письменники оминають, натомість свій респект джойсівським персонажам активно засвідчують художники. І якщо торік арт-складова першого вітчизняного "Дню Блума", котрий започаткувала ґалерея "Колекція", була посилена каталоґізацією текстів Оксани Забужко, Юрка Іздрика та Ірени Карпи, а також виданням Українською мовою п’єси Джойса "Вигнанці", то цьогоріч імпреза умалилася до однієї виставки. 

"Ідеяльний вік" у тій же "Колекції" – тема, яка має безпосереднє відношення до роману Джойса і стражденного Леопольда. Свого улюбленого персонажа автор порівнював із Одіссеєм – найдосконалішим, на його думку, героєм, який уже має життєвий досвід і ще має фізичну наснагу, тобто перебуває, наче Карлсон, у повному розквіті сил. 

Орґанізатори експозиції поставили за мету відшукати аналоґічні постаті в нашому художньому середовищі. Ідеяльний вік вдалося зафіксувати в сімох представників Українського contemporary art – Олександра Ройтбурда, Іллі Чічкана, Олександра Гнилицького, Максима Мамсікова, Арсена Савадова, Олега Тістола та Миколи Маценка. 

Кожен із них, особливо не напружуючи власний розквіт та сили (тому й виставка солідно запізнилася – чекали на завершення однієї з робіт) намалював по полотну. Гнилицький ще раз довів свою високу майстерність у зображенні простих "Сходів". Ройтбурд замилувався назвами класичних картин, хоча його "Бар у Фолі-Бержер" лише умовно нагадує однойменний шедевр Едуарда Мане. Мамсіков пограв у "Морський бій", а Чічкан пішов еволюційним шляхом, покинувши мавпочок і зосередившись на власній особі. До центральних дійових осіб виставки з інсталяціями та обжектами долучилися й рассійскі колєґи Юрій Шабєльнікав, Арістарх Чєрнишов, Алєксєй Палітав та Маріна Бєлова. 

Як мистецький прожект наш "День Блума" позбавлений лише однієї, але важливої деталі – бодай натяку на літературність. Ґалеристи – благо, люди не без фантазії, викручуються, як можуть. Поки сімка обраних творила, з художниками балакав один із найкращих Українських кураторів Олександр Соловйов. Діялоґи про вітчизняне мистецтво, щоправда, художнє слово не підмінять, але це всьо-таки більше, ніж взагалі нічого.

 

За матеріялами www.ut.net.ua.

Картини: 1. Оксана Ройтбурт "Бар у Фолі Бержер";

              2. Микола Маценко "Культурна праця".