Карл Маркс, Карл Лібкнехт, Саккко і Ванцетті, Шолем-Алейхем, Степан Разін, Артем, Фрунзе – це не словник іноземних мов - це вулиці нашого міста.

Яке відношення до мого міста мають ці люди? Хіба Херсон народив мало достойних та видатних людей? Та ні, именами херсонців можна було б поименувати з десяток невеликих міст. Так в чому ж справа?

Тема перейменування вулиць не нова. Перші спроби "вуличної реформи" були вжиті майже одразу по розвалі СССР. Однак комуністична більшість, що панувала у міськраді, і чути не хотіла про забуття таких "дарагіх для серца каждава хєрсонца» людей як Саккко і Ванцетті. Отже, провал. Вси подальші роки поодинокі спроби дати вулицям нові назви натикались на спротив чиновників: "Нема грошей. Не на разі". Однак, десятки тисяч гривень, що на День міста вибухають салютними вогниками у повітрі, засвідчують протилежне – гроші є! Справа в иншому: як і ким вони витрачаються? Додайте до Дня міста День молоді, Новий Рік та инші святкові салюти – тут можна тричі перейменувати весь Херсон за один рік.

Можна багато та довго розмовляти про необхідність поступових реформ, казати, що не все відбудеться одразу, але… Скільки ще чекати?! До смерти останнього комуніста, який носить портретик Лєніна в нагрудній кишені потертого піджака?

Ми хочемо бачити Херсонщину туристичною. Місцева влада активно залучає гроші інвесторів у Херсон та херсонські курорти. Однак, поміркуйте неупереджено: чи цікавий туристу совковий Херсон з пам’ятниками та вулицями такими самими, як і в тисячах инших міст колишнього СССР? Чи буде цікавий приїжджому рассіянину чи білорусу пам’ятник Лєніну? Та в них своїх повно. А німцю чи шведу? Їх цікавить Україна – як самобутня територія, а не місто уніфікованих кварталів та вулиць.

Унікальність Херсона не втрачена - вона забута. Її ще можна відродити. Як? Варто лишень потерти стару монету, як з-під бруду заблищить срібло. Володимир Кедровський – одна з таких монет. Народжений в сім’ї херсонських інтелігентів Володимир був знайомий з видатним херсонським письменником Миколою Чернявським, що відіграв важливу роль у формуванні світогляду юнака. Вже змолоду Кедровський поринув у вир нелегальної політичної боротьби за самостійність України. З 1906 року 16-тирічний юнак бере активну участь в агітаційній роботі: відвідує "літературний гурток", де з друзями-однолітками обговорює майбутній устрій Рассійської Імпєрії, пише твори, розповсюджує політичну літературу, зустрічається з "політично неблагонадійними". Пізніше Володимир Кедровський отримав військову освіту та в званні підпоручика залишив рассійське військо. У 1917 році його обирають членом Українського Генерального Військового Комітету, а пізніше і заступником Голови УГВК. Під час визвольних змагань видатний херсонець отримує важливі дипломатичні доручення від Головного Отамана військ УНР Симона Петлюри. Його відряджують до Латвії, Естонії та Фінляндії. В скрутну для України годину він веде перемовини з західними державами про купівлю набоїв для Армії УНР. Після окупації України більшовиками Кедровський не опускає рук, і за дорученням Петлюри відправляється з дипломатичною місією до Туреччини. У 33-річному віці він емігрує до США, де з новим запалом поринає у боротьбу за відновлення державної незалежности України: стає головним редактором найстарішої в світі україномовної газети – легендарної "Свободи"; у 1950-1960-х роках очолює Український відділ "Голосу Америки" у Вашінгтоні. Приблизно в ті ж роки, вже відомий науковець та журналіст, син Херсонщини Кедровський виступає з десятками публічних лекцій в університетах США, засуджуючи політику нацистського та комуністичного режимів. Постать Кедровського стає дороговказом для тисяч Українців США, що опинились на чужині.         

Мріючи про повернення додому, Володимир Кедровський помирає на чужині. 13 березня 1970 року зупинилось серце широковідомого за кордоном, але забутого вдома патріота.

Чому ж сьогодні є забутим им’я цього помітного і непересічного Українця, сина Херсонської землі? Може в нас "перебор" з видатними херсонцями? Так ні ж! Справа, скоріш за все в ідеології. Карл Маркс і Фрунзе - це "наші", а Кедровський – ні! Але якщо так ставитись до власних непересічних особистостей, то Херсон ще довго будуть знати лише за кавунами та помідорами!

То чи бути в Херсоні вулиці Кедровського?

                                  

Cвітлини з фондів Херсонського краєзнавчого музею

 

Павло Подобєд, www.kherson.org.ua.