Пошук
Наше опитування
Статистика
ЛІТ.еРа
Головна » 2007 » Вересень » 24 » "Тартак" почав зйомку відеокліпу на пісню "Не Кажучи Нікому"
"Тартак" почав зйомку відеокліпу на пісню "Не Кажучи Нікому" | 18:11 |
 В неділю, 16-го вересня, "Тартак" почав зйомку відеокліпу на пісню "Не Кажучи Нікому". Перший етап зйомок відбувся, власне, за участю самого "Тартака", в напівзруйнованому Загорівському монастирі на Волині.На цьому місці, 8-11-го вересня 1943-го року, чота УПА під проводом Берези мала великий бій з німецькими окупантами та їхніми польськими прислужниками. Внаслідок бою близько тисячі нападників було вбито і поранено, Українців загинуло близько тридцяти. Після того, як монастир було закидано бомбами з літаків та запалено, частина упівців з боєм вирвалася з оточення.
Режисер кліпу - Тарас Химич. Для того, щоб зйомки були максимально чесними та реалістичними, на роль Українських вояків було запрошено не професійних акторів, а старших пластунів.
Тарас Химич обіцяє закінчити кліп до Покрови, коли Україна відзначатиме 65-ту річницю заснування УПА. Всі учасники зйомок цілком свідомі того, що такий відеокліп на таку пісню можуть відмовитися показувати телеканали України. Але якщо не ми - то хто?
Текст пісні:
Тартак та Нічлава – «Не кажучи нікому» Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою... Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі... То що ж робити - сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу - з новими ворогами? Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я - то хто? Зайве питання... Для нас це не проста війна - це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують, щоб знищити людську подобу... І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, У них одна надія - на повстанців... Пройдуть роки, земля загоїть рани, Залишаться в живих поодинокі ветерани... А скільки тих, що не прийшли додому, Лежать в своїй землі в могилах невідомих... Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, Що в цій війні з чужими поки що програємо... Хай перемоги наші порівняно малі, Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я... Тіла загинуть - житиме ідея... А наші душі тут - в рідних просторах - Волинських лісах, Карпатських горах... За матеріялами www.mcun.org.ua та www.kherson.org.ua.
| |
| Переглядів: 1068 | Додав: shumacher | Рейтинг: 5.0/1 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
Вси права застережено. При передруці посилання на сайт обов'язкове© 2024 | 