Слова. Слова. Слова...
Вдивляюся я в далечінь,
У глибину свою душевну.
По обрію гуляє тінь
Тих мрій, що більше не восхреснуть.
Вже квіти кажуть - прощавай!
Й бутони нахиляють нижче;
І знову - не побачиш більше
Її обличчя й рідний край.