Форма входу

Вітаю Вас Гість!

Пошук

Друзі сайту

Наше опитування

Новини яких регіонів Ви хотіли б бачити на порталі?
Всього відповідей: 53

Статистика

ЛІТ.еРа

Наша ЛІТ.еРа тура

Головна » Статті » Поезія Сергія "Криниці" Гарасимчука

М.
Візьму,та й політаю.
А світ? Світ зачекає.
Бо тут ми лиш його частина,
а в небі вільна я хмарина.
Думати перестану про людей,
Смакуватиму присмак зимових тих ночей,
що показали мені тишу гомону людського,
і мертвим зробили із вічно живого.
У небі я забудусь,
і не зможу відчуття позбутись,
що політ для мене "Рай",
Та почую шепіт твій:"Чекай.
Ти не один самотній на землі.
я така ж самотня,як і ти...
спустись будь-ласка вниз до мене,
бо не вмію я літати,
але покажу,що в світі головне,
душі людей зная,як читати..."
Посміхнусь тобі з небес,
де безліч бачив я чудес.
Украду у янголяти крила,
забувши,що він тоді загине.
І опущусь до тебе,мила.
біля ліжка тихенько їх покину.
Як прокинешся їх одягни,
і зі мною полети.
Ми загубимось у небі.
Лиш ти і я, і наше небо...
Категорія: Поезія Сергія "Криниці" Гарасимчука | Додав: Криниця (08.08.2009)
Переглядів: 335 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]