21 липня 2009 року виповнилося 110 років від дня народження американського письменника Ернеста Хемінґвея.

Ернест Міллер Хемінґвей народився 21 липня 1899 року в місті Оук Парк поблизу Чікаґо, штат Іллінойс (США).

1917 року він закінчив школу Рівер Форрест Тауншіп. Після закінчення середньої школи працював репортером у ґазеті "Канзас Сіті Стар"в Канзасі, штат Міссурі. Був учасником Першої світової війни – служив водієм санітарної машини польової служби Червоного Хреста в Італії. 8 липня 1918 року його було поранено в обидві ноги уламками від снаряда. 21 січня 1919 Хемінґвей повернувся до Америки. Певний час працював для ґазети "Торонто Стар" (Торонто, Канада), потім підпрацьовував у Чікаґо.

2 вересня 1921 року Хемінґвей одружився із Елізабет Хедлі Річардсон. 22 грудня 1921 року подружжя переїхало до Парижа, звідки Хемінґвей продовжував писати репортажі для "Торонто Стар". 1923 року в Парижі вийшла дебютна збірка оповідань Хемінґвея "Три оповідання та десять поем", у січні 1924-го - друга книга - "Удома", а в жовтні 1926-го в США — перший роман Ернеста Хемінґвея "Фієста, або І сходить сонце".

1927 року Ернест та Хедлі розлучилися й Хемінґвей одружився із Пауліною Пфайффер, із якою познайомився двома роками раніше. У період між двома світовими війнами письменник багато подорожував, полював в Африці, відвідував кориду в Еспанії, займався підводним полюванням у Флориді. Під час громадянської війни в Еспанії 1937 – 1938 років перебував як журналіст у лавах Інтернаціональної бригади, що воювала на боці республіканців.

26 грудня 1939 року Хемінґвей розлучився з Пауліною й разом із Мартою Геллхорн переїхав до Куби, через рік придбав будинок у селищі Сан-Франціско де Паула, що за кілька кілометрів від Гавани. На сніданку в Ірвіна Шоу Хемінґвей познайомився з Мері Уелш, яка 2 травня 1945 року стала його четвертою дружиною.

Під час Другої світової війни очолював власний невеликий підрозділ американської армії в Европі. Після війни довго жив на Кубі. У 1959 - 1961 роках Хемінґвей, який страждав від цирозу печінки, кілька разів таємно лікувався. 1 серпня (за иншими даними - 2 липня) 1961 року, перебуваючи в містечку Кетчом (штат Айдахо), письменник покінчив життя самогубством, вистріливши собі в лоб із мисливської рушниці.

Лауреат Пулітцерівської (1953) та Нобелівської (1954) премій, присуджених за повість-притчу "Старий та море".

Серед творів Хемінґвея - репортажі, начерки, оповідання, повісті, романи: "Три оповідання та десять поем" (1923), "Удома" (1924), "У наш час" (1925), "Фієста, або І сходить сонце" (1926), "Чоловіки без жінок" (1927), "Прощавай, зброє!" (1929), "Смерть пополудні" (1932), "Зелені пагорби Африки" (1935), "Переможець не отримує нічого" (1933), "Мати і не мати" (1937), "По кому подзвін" (1940) (останній присвячений подіям Громадянської війни в Еспанії 1937 року, який впродовж десятиліть був заборонений до видання в СССР.)

 

За матеріялами www.litakcent.com.