І.К. - Мабуть, лише хороше або нічого кажуть тільки про мерців. Тому якщо є якесь обговорення і неоднозначне ставлення до моєї творчості - це значить, що я роблю справжнє, і воно викликає у людей певні емоції.

І.К. - Це аж ніяк не моє зацікавлення політикою, а скоріше, фінансове. Я не спец в політиці, але я є платником податків, і коли я бачу ці обличчя, тобто людей, які обібрали таких як я, ви, мама, тато, вони купують собі дорогі машини і про них пишуть в світських хроніках — я вважаю, що це неправильно. Тому моя роль в цій програмі — трохи попускати таких "політиків". Це, насправді, дуже погана карма, і я співчуваю тим, хто працює на таких шоу. За весь період моєї участі в програмі було лише дві хороші людини. Всі інші — куплено, продано, нема де штампу ставити.

І.К. - Це в жодному разі не прекрасна творчість, а якісь більш комерційні проекти, наприклад, писання статей чи участь у телепрограмах. Можливо, це й краще, бо коли твоє улюблене заняття є засобом заробляння грошей, воно вже тебе не настільки радує.

І.К. - Я скажу тільки, що жодних скандалів навколо своєї персони я не створюю навмисно. Це вже хтось причепив до мене ярлик "епатажна". Можливо, через те, що я, тобто мої герої, вживають нецензурну лексику. Але я не бачу в цьому епатажу. Те, що робиш щиро, відверто і в ногу з часом, загальмованими людьми сприймається як: "О Боже, кошмар, куди ми котимося?". Як і завжди, все нове сприймається саме так.

І.К. - Це вже буде з часом. Я пишу не для підручників з літератури і не для того, щоб ввійти в історію, а для живих людей, які живуть тут і тепер. А якщо моїми героями вживається нецензурна лексика, то знову ж таки, це відображення мови тут і тепер. Не письменник винен, що молодь зараз так спілкується, він лише відображає дійсність на папері такою, як вона є насправді. Деякі письменники, щоправда, намагаються цю дійсність прикрасити, але я вважаю, що це нечесно і нецікаво.

І.К. - Мабуть, Юрко Іздрик все-таки. Він був першим, хто мене опублікував в журналі "Четвер". Тобто, це людина, завдяки якій я повірила у себе. Він Дереша відкрив, Поваляєву, і саме ця його роль є дуже вагомою в Українській літературі.

І.К. - Спілкуюсь з усіма, коли бачусь. Найбільше зі своїм чоловіком, бо я з ним живу в одній хаті (у травні цього року Ірена Карпа одружилася з письменником і журналістом Антоном Фрідляндом – авт .). А так у мене дружні стосунки з Юрком Іздриком, Тарасом Прохаськом, Софійкою Андрухович.

І.К. - Не думаю. Нормальні люди сприймають мою творчість, а не сімейний стан. Ніхто ж не розлюбив Мадонну після її енного шлюбу.

І.К. - Зараз музика. В жодному разі не журналістика. Журналістика – це заробляння грошей, професійна діяльність. Але творчість завжди вища за професію. Можливо, незабаром я поїду на 3 місяці в Азію і назавжди попрощаюсь з телебаченням. Життя надто коротке, щоб присвячувати його кар'єрі.

 

 

За матеріалами www.artvertep.dp.ua.