Кожен прокидається по-ріжному. Хтось робить це протягом трьох годин поспіль під ковдрою, хтось – відразу вмикає радіо чи телебачення. Близько місяця вже иснує ранкове шоу на радіо «Европа-плюс», яке покликане піднімати людей України і дарувати їм гарний настрій та заряд бадьорости. Я не змогла втриматись і розпитала про усяку всячину одного з ведучих цієї проґрами – лідера гурту «Тартак» і просто дивовижну людину Сашка Положинського.
- Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, чим Ви зараз займаєтесь?
- Працюю на ранковому шоу…
- ДСП-шоу на „Европі Плюс”? Що для Вас є найбільш привабливим у цьому проєкті, адже певно, доводиться так рано вставати…
- Те, що там створені максимально зручні умови для роботи, мінімальні зобов’язання… А необхідність рано вставати навіть допомагає мені себе дисциплінувати і вносить хоч якусь стабільність у моє досить хаотичне життя.
- У Вас хаотичне життя?
- Доволі хаотичне.
- У ЗМІ досить часто зустрічаються публікації про визнання Вас найбажанішим чоловіком України. Як Ви до цього ставитесь?
- Ніколи такого не зустрічав. Думаю, у Вас хибна інформація…
- У студії ДСП говорять, що це вже не є новий проєкт, у якому Ви задіяні, чи це справді так?
- Не думаю, що це так. Проекту, насправді, і місяця ще немає…
- Ясно. Уявімо тоді приблизний розклад Вашого дня. Що це може собою являти?
- В даний момент це ранній підйом (о 5:30), невеличка зарядка, гігієнічні процедури, збір, дорога на студію, потім прямий ефір, обговорення ефіру і якихось налаштувань на наступний день…
- Із Кузьмою та Романом Давидовим?
- Не тільки. Над створенням шоу, як правило, працює ціла команда людей. Тому в кожного можуть бути якісь зауваження…або не бути ніяких зауважень... Потім – різні поточні справи: зустрічі, інтерв’ю, от як з Вами, наприклад... Якщо є якась студійна робота – відповідно, робота на студії… В різні дні – різні справи. Часом у футбол ходжу грати з колегами по музичній діяльності, ввечері, як правило, займаюсь хатніми справами або відпочиваю – дивлюсь телевізор, читаю, слухаю музику, спілкуюся в Інтернеті, відповідаю на питання в гостьовій нашого сайту…
- А яку Ви ще музику слухаєте, крім своєї власної?
- Різну, абсолютно різноманітну.
- А як Ви ставитесь до молодих гуртів? Ви підтримуєте «Роллікс»…
- До молодих гуртів я ставлюсь абсолютно відповідно до того, що вони собою являють. Якщо гурт цікавий у музичному плані – я ставлюсь добре. Якщо гурт цікавий як у музичному, так і в особистому плані – ще краще. Якщо музика – класна, але люди – так собі , - трошки гірше. Якщо і музика не дуже, і люди…то взагалі ніяк не ставлюсь.
- А більше у нас яких гуртів?
- Це важке питання, не знаю.
- Добре, скажіть, коли Вас можна буде побачити на великому концерті у Києві?
- Уявлення не маю.
- А від чого це залежить? Фінансові питання?
- Від організаторів концерту. Я абсолютно не переймаюсь тим питанням, будуть у нас концерти чи ні. В грудні минулого року ми влаштували собі сольний концерт, і я відчув різницю. Коли все створено спеціально під тебе – світло, звук, декорації, відео-шоу, коли люди прийшли спеціально на тебе, - різниця вражає. І це ні в яке порівняння не йде з тими «солянками», у яких українським виконавцям найчастіше доводиться виступати. Власний концерт можна влаштувати тільки тоді, коли маєш спонсора і відповідне фінансування. Це дуже дорого, складно, і я не впевнений, що навіть такий гурт як «Тартак» здатен окупити всі ті витрати лише за рахунок вхідних квитків. Що ж стосовно збірних концертів, то там зазвичай вхід безкоштовний, є організатори-спонсори, все розраховано на широкий загал... На щастя, «Тартак» має досить високоавторитетні позиції серед організаторів, і нам дають можливість пограти досить тривалий шматок часу.  Це нагадує сольний концерт, але все одно не те…Хочеться виступати на «сольниках»... :)
- А Ви не проводите якоїсь паралелі: Ви записали разом з гуртом «Роллікс» пісню, що увійшла до їхнього дебютного альбому, і Ваші колишні музиканти – я маю на увазі Муху Самойла та Валіка – теж брали участь у створенні тієї ж платівки. Можливо, це було якось закладено з самого початку – ідея підтримки молодих гуртів тощо?
- Ну, не факт, що є взаємозв’язок, просто «Роллікси» знайомі і з одними, і з іншими, і чому би людям одне одному не допомагати, якщо люди варті тієї допомоги? Тому я ніяких паралелей чи взаємозв’язків не шукаю і не бачу.
- А чи плануєте Ви записати композиції ще з якимись виконавцями?
- Наразі ні, ми нічого поки що не плануємо.
- Скажіть, який Ви були у студентстві?
- Звичайний… Такий як зараз...
- Як Ви ставитесь до студентської діяльности взагалі? До того, що студенти з перших курсів починають працювати?
- Дуже позитивно ставлюсь до діяльності взагалі. Тут важливо те, що людина ставить у цій діяльності за мету, і тоді треба розбирати кожен окремий випадок.
- Що для Вас найголовніше в житті?
- Знаєте, такі узагальнені питання не можуть мати якоїсь конкретної відповіді.
- Що для Вас - щастя?
- Не знаю. Сьогодні я щасливий від одного, завтра – від іншого. Знов-таки, щастя – поняття дуже обмежене. Глобальне щастя може бути дуже суб’єктивним, короткочасним, виокремленим з чогось. Я почуваюся щасливою людиною, але це в тому випадку, якщо я штучно ізолюю себе від навколишнього середовища. Коли ж я отримую якусь інформацію з того середовища, яка мене не стосується, але вона мене зачіпає…Ну, як я можу почуватися особисто щасливим, коли  я дивлюсь по телебаченню репортаж про те, як внаслідок незрозумілого вибуху у Дніпропетровську загинули ні в чому не винні люди? І деякі люди аж занадто варті того, щоб жити, тому що за відгуками інших людей, які їх знали, - це були неймовірно класні люди… А вони загинули через чиюсь халатність. То як я, у виокремленому стані дуже щаслива людина, можу таким почуватись, коли я про все це дізнаюсь?
Або як я можу бути щасливим, коли я навколо себе бачу багато нещасних людей, котрі не мають можливості насолоджуватись життям? Вони навіть  не допускають думки: «А воно, життя, дане нам не для того, щоб мучитись, а для того, щоб отримувати насолоду від нього. Для того, щоб давати собі жити й іншим, тим, хто прийде після нас»! Реальне життя – зовсім інакше. Воно не дає деяким людям ні краплі вільного часу, якогось зовнішнього стимулу, щоб задумуватись от над такими речами. Тому питання «що таке щастя?» насправді дуже складне.
- Що для Вас – Всемережжя?
- Можливість передачі та отримання інформації.
- От Ви не так давно посилали «Музичний Лист Щастя». Чи пишете Ви взагалі СМС? Якщо так, то як часто?
- Смс-ки – дуже зручний спосіб спілкування, тому що «жива» розмова часто містить у собі багато зайвої інформації, емоцій, роздумів і так далі. А СМС дає можливість концентрувати увагу на тому, що потрібно, виокремити головне.
- Добре, а скільки СМС-ок на день Ви зазвичай посилаєте? Уявімо звичайний день…
- Кілька десятків.
(Я це спитала не просто так. Иснує давньоіндіанське повір'я, що людина, котра має душу підлітка, посилає на день більше 15 смс-ок. От і випала нагода перевірити Сашка:) ).
- Що ви можете порадити молодим людям, студентам? От такий собі «секрет успіху від Сашка Положинського»?
- Як музикант я можу порадити слухати побільше класної музики, любити українську музику і підтримувати її. Як патріот я можу побажати любити свою землю і свій народ. Як людина, котра займається улюбленою справою, я раджу шукати себе і в тому, що кожен для себе знайде, намагатись досягти якогось максимуму.

 

За матеріялами www.jeyart.com.ua, Тетяна Бондарь.