- Видається, що Ірена Карпа - жорстка, подекуди аґресивна і, може, цинічна. Але десь між рядків вгадується маленька дівчинка, якій хочеться захисту і такого всякого. Принаймні, мені так здається. Є така дівчинка?
- Ну це ти взагалі якусь загальну істину проголосив. Стандартний розклад. І навпаки - усі, хто намагаються щосили доказати, які вони порядні, богобоязливі, чемні й благородні, насправді запросто виявляються жорстокими, жадними, брехливими і хтивими.
- Взагалі, вси навколо кажуть, що Ваша проза автобіоґрафічна. Який відсоток автобіоґрафічного у тому, що Ви пишете?
- Здоровий. Навіщо висмоктувати героїв і події з пальця, якщо саме життя буває крутішим за найбезголовіший екшн-фільм? Важливо проживати життя інтенсивно. І нічо поганого нема в тому, аби його стенографувати. Куди сумніше бути сірою мишею, що корчить із себе "ракавую женщіну", а сама по хліб боїться вийти.
- Чесно кажучи, я був приємно вражений, коли довідався, що Стоґнєвіч (та, котра присутня як персонаж у "Bitches Get Everything") - це жива людина. Якщо її згадано у якости одного з центральних персонажів (ну... наскільки у такій книзі можуть бути центральні персонажі), то ця людина важить дуже багато у Вашому житті. Хто вона для Вас?
- Вона мій Грізлі. Це ще одне її імя. Так, Стоґнєвіч стала реальною зіркою - читачі беруть у неї автографи і фоткаються з нею. Для самої Стоґнєвіч це сюрприз - вона не читала жодної з моїх книжок. Вона для мене їх пише своїм існуванням... Вона моя ліпша подруга, мій антидепресант і мати моїх дітей, гиги.
- Дітей? :)
- Гіпотетичних. Ми їх в Камбоджі збираємося ростити, якщо вже така халепа трапиться.
- Сподіваюся, трапиться... Ви це гарно описали. А взагалі, буває кохання з першого погляду? Буває кохання на все життя? Буває кохання?
- Буває, буває, буває. По-різному, як виявляється. Тобі може здаватися, що воно здохло, а воно - рраз! - і як фєнікс з конопель. Буває коротке, але дуже інтенсивне. Таке найліпше до твочості стимулює.
- Ви знайомі з Наталкою Карпою?
- Нє, Бог милував. Хоча можна було би повеселитися.
- Як саме?
- Пощипати її за попу, наприклад. Там же є за що щипати! А мені подобаються тьоті з попами великими.
- А які дяді подобаються Ірені Карпі?
- Високі й худенькі. З гарними животиками і попами акуратними. Чорняві... І біляві, і кучеряві, і смагляві, гагага!!
- У Вас гарний смак )) Вертаємося назад до творчости... Звідки виник такий образ - супермаркет самотности?
- Ми забагато часу віддаємо в житті не собі. А якійсь суєті, начальству, співробітникам, касирам, водіям інших авто... Час та енергію. Я вже мовчу про близьких людей, котрим сам Бог велів віддавати час. Ми тупо забуваємо про те, що голос того ж Бога можна почути тільки в цілковитій тиші. В собі. Отож заткайтеся, і купіть собі трохи самотності. Аби вправити мізки і все розставити на місця, а не бути захламленим трюмом корабля, котрий кидає хвилями. О как!
- А-а-а-а-а!!! (поліз обійматися, відчувши екзистенційну близькість) Вірші пишете?
- Нє-а. Недавно хтось набрехав німецьким фільм-мейкерам, що Карпа - поетеса. І бідолашні щосили намагалися видерти в мене якийсь ліричний шматок про Київ собі у кіно. Зійшлися на пісні, слава Богу...
- Як Ви ставитеся до того, що Ваш вислів "Я його трахнула" став вже майже крилатою фразою?
- А хіба це моя фраза? Мені здавалося, цілком така собі справедлива дефініція. Нє хіба? :)) Дєвучки - мачі ще ті. Ви би бачили, які красуні жорстко слемилися на останньому концерті "QARPA". Хлопчики, хоч і теж вері сексі, але відпочивали таки.
- До речі, а чому "Фактично Самі" змінили назву?
- То кармічні причини. Стара назва - як зношені крила. До того ж, дуже важко перекладалася на іноземні мови, особливо на російську. Гиги ))
- Ірена Карпа - обличчя Українського МТБ. Це, здається, Ваша перша "стаціонарна" робота. Які плюси-мінуси? Свобода не обмежилася?
- Звісно ж, обмежилася. Я не звикла вставати рано щодня, а формат моєї програми цього вимагає. Я вже трохи втяглася, але постійний недосип призводить до галюцинацій. Ні алкоголю тобі, ні наркотиків уже не треба - бо впадеш і не встанеш. Га-га-га. Але насправді МТБ - це досвід. Новий досвід, котрий багато в чому для мене корисний. Я би й сталеваром пішла попрацювати, аби добре платили. І книжку про це написати було би можна.
- Ух... Тоді ідіть лягайте. Останнє: осінній період - це авітамінози, переддепресивні синдроми і всьо таке инше. Відтак візьміть і побажайте нам і читачам нашим чогось доброго :)
- Люди, пупсіки і тьоті! Не беріть дурного в голову, бо все тимчасове. Я й сама щороку восени вмираю, горлаю про те, що настав кінець світу і смерть моя хухає в спину. Вона таки хухає, але це для мого ж добра - щоби не парилася неважливим і жила якомога повніше. Чого і вам бажаю.

 

За матеріялами www.jeyart.com.ua.